Законопроєкт № 2693 «Про медіа» передбачає державне регулювання та співрегулювання ЗМІ. Проте саморегулювання медіа цим документом не передбачається, адже ЗМІ можуть робити це самостійно. Про це говорив Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв під час публічного обговорення «Само- та співрегулювання медіа: виклики та рецепти для України» 8 лютого.

«Надмірне кодифікування питань регулювання з боку держави може призвести до негативних наслідків. Медіа мають самі спільно виробляти стандарти висвітлення певних тем, співпраці з рекламодавцями, вимог до контенту реклами, зокрема політичної», — каже нардеп.

Проте він не проти самого зазначення саморегуляції медіа в профільному законопроєкті, якщо цього вимагатимуть медійники.

Суб’єкти, які підтримують зазначення саморегулювання в законопроєкті (наприклад, Комісія з журналістської етики), мають надати чіткі юридичні пропозиції. На цьому наголосив заступник Міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко.

«Сторона, яка пропонує регулювання, має чітко зазначити свою пропозицію. Інакше сторони діалогу просто не розуміють одна одну», — вважає він.

Також він розповів про досвід правового регулювання саморегулювання медіа в Данії.

«Але величезне питання, чи справді данського досвіду хочуть українські медійні організації. В Данії орган саморегулювання затверджується міністром юстиції – ми точно саме це пропонуємо? І в Данії парламент голосує за кодекс журналістської етики – ми точно хочемо цього? Бо якщо не цього, то тоді має бути чітко сказано, чого саме», — говорить Шевченко.

Зараз в Україні десятки ЗМІ у своїй редакційні політиці допускають дискримінацію за різними ознаками або не дають належного балансу думок. У більшості країн світу ці питання вирішуються через органи саморегулювання медіа, звертає увагу перстакниця КЖЕ Тетяна Лебедєва.

«Навіть просто загадка про те, що журналістська етика та дотримання стандартів належить до компетенції колегіальних органів (їх можна визначити вже потім) легітимізує діяльність експертних організацій. Інакше є ризики блокування діяльності цих організацій через суд юристами ЗМІ, які не дотримуються журналістських стандартів», — переконана експертка.

Україна потребує нового закону про медіа. адже зараз діє законодавство ще від 1993 року, звертає  увагу Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк.

«Відсутність закону про медіа, який би регулював сучасні платформи конче необхідний, адже закон 1993 року не дає можливості відповідати на виклики цифрової епохи. Національна рада спільно із медіа-ринком раніше почала створювати акти саморегуляції на тему захисту дітей. Представники індустрії неодноразово показали, що для них важливо не захист дітей, а написання правил таким чином, щоб убезпечити ЗМІ від відповідальності. Тому процес саморегуляції є дуже складним без нового закону», — каже Голова Нацради.

У Великобританії роль національного регулятора в медійній сфері виконує Ofcom — недержавна агенція, повноваження якої затверджені державою, наводить приклад незалежна експертка, залучена ОБСЄ до розробки стандартів роботи прес-омбудсмана в українських медіа Ніна Кур’ята.

«Нещодавно Ofcom забрав ліцензію в китайского англомовного каналу CGTN, адеж регулятор з’ясував, що цей канал фінансується не бізнесом, а Комуністичною партією Китаю», — говорить експертка.

Вона підтримала необхідність зазначити в законопроєкті про медіа питання саморегулювання, а також розкритикувала надмірну роль держави у сфері співрегулювання.

«В законопроєкті передбачений великий компонент влади через значну квоту в Національній раді України з питань телебачення й радіомовлення. Це може перетворити співрегулювання на регулювання державою», — вважає Кур’ята.

Але з нею не погодився нардеп Микита Потураєв: «Нацрада не державна агенція, а незалежний регулятор. Вона створена за зразком відповідних регуляторних органів багатьох держав Євросоюзу».

На його думку, головною проблемою є відсутність механізму фінансової незалежності Нацради від держави, який ліквідували з 2000 року.

Проти зазначення в законопроєкті питання саморегулювання медіа виступив Директор з GR 1+1 медіа В’ячеслав Мієнко.

«Саме це слово й передбачає, що індустрія сама встановлює собі правила. Визначати саморегулювання на законодавчому рівні немає сенсу, адже ніхто не забороняє обмежувати себе додатковими правилами, крім зазначених у законі», — пояснює Мієнко.

А модель співрегулювання передбачає взаємодію медіа з регулятором і їхню можливість впливати на правила гри.

«Орган співрегулювання має пояснювати медіа конкретні положення законодавства: що таке пропаганда, захист дітей від шкідливого контенту тощо. Але треба чіткіше визначити правила формування та компетенцію цього органу в законопроєкті», — вважає Директор з GR 1+1 медіа.

Його позицію щодо саморегулювання підтримав заступник директора Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай.

«Навіщо прописувати в законі те, що ми маємо зробити самі? Це просто патерналізм», — переконаний експерт.

«Співрегулювання — спроба навчити нам хоч трохи довіряти один одному. Держава дає учасникам ринку бути суб’єктами регулювання», — додає Розкладай.

На його думку, у законі про медіа має бути регулювання тих питань, які належать виключно до компетенції держави: національна безпека, протидія злочинам тощо.

У свою чергу, голова Незалежної медійної ради Антоніна Черевко звернула увагу на значну відміну медіа від інших професійних галузей: «Коли ми говоримо про саморегулювання медіа, то це не просто про саморегулювання цеху. Це саморегулювання в інтересах суспільства. І виникає питання, а чи зможе цех самостійно себе регулювати? Хоча для мене згадка про саморегулювання в медіа в законі не є принциповим».

Проте необхідність зазначення в законопроєкті питання саморегулювання медіа підтримала низка інших учасників дискусії.

«Під саморегулювання мають попасти етичні стандарти, прописані в кодексу журналістської етики. До законопроєкту треба додати невелику статтю про саморегулювання, щоби вона мала певний статус. Але не треба прописувати детально, адже тоді це перетвориться на державне регулювання», — каже виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова.

«На саморегулювання відходить усе, що не належить до компетенції Нацради та предмету співрегулювання. Треба чітко подумати над формулювання в законі, щоби не обмежити медіа», — вважає виконавча директорка Національної асоціації медіа Катерина М’ясникова.

«Питання саморегулювання має бути згадане в законопроєкті. Це дасть додаткові запобіжники та стимуляцію індустрії об’єднуватися для здійснення саморегулювання», — резюмує директор із програмної діяльності ГО «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков.