Новинні заголовки останніх днів майорять інформацією про ситуацію з біженцями на кордонах Білорусі. Наприклад, Польща не вважає мігрантів на кордоні біженцями й відмовляється надавати їм притулок. Протягом останніх кількох місяців Латвія та Литва також заявляють про зростання на кордоні з Білоруссю кількості біженців, більшість з яких прибула з Близького Сходу та Азії. Також Польща, Латвія та Литва наголошують, що мігранти перебувають під контролем білоруських військових одиниць і, отже, не можуть повною мірою реалізувати свої громадянські права. Високий представник Європейського Союзу Жозеп Боррель заявив, що ЄС має зважити на обсяг нинішніх санкцій проти режиму Білорусі та розширити їх, застосувавши п’ятий пакет обмежувальних заходів «як за цинічне використання мігрантів для гібридної атаки на кордонах ЄС, так і за злочини й репресії режиму Лукашенка проти власного народу». Водночас у німецькому Бундестазі вже пропонують переспрямувати біженців з Білорусі до України, щоб тут вони очікували на розгляд їхньої заявки щодо отримання притулку в ЄС. 

Така зовнішньополітична ситуація неодмінно викликає бурхливу реакцію як з боку медіа, так і з боку політичних діячів, і, на жаль, ця реакція досить часто є відверто ксенофобською й такою, що суперечить елементарним принципам людяності. Оскільки поширення і підбурювання ксенофобських настроїв може мати реальні негативні наслідки для українського суспільства, Незалежна медійна рада вважає своїм обов’язком нагадати українським медіа про етичні й правові стандарти, яких вони зобов’язані дотримуватися під час висвітлення подібних чутливих тем. Зокрема, Незалежна медійна рада:

• Нагадує про Рекомендацію щодо запобігання мові ненависті та стереотипізації в медіа, що детально описує вимоги до медійних матеріалів, які висвітлюють вразливі групи чи описують події, що можуть спричинити суспільний резонанс або породити хвилю суспільного несприйняття стосовно таких груп. У разі висвітлення подій щодо біженців у Білорусі медіа слід категорично уникати расизму та ісламофобії, не вдаватися до негативної стереотипізації вразливих груп, не допускати однобокого висвітлення подій щодо покладання на Україну надмірного фінансового тягаря чи ризику для національної безпеки. Медіа слід пам’ятати, що питання біженців та мігрантів є надзвичайно чутливим і потребує виховання аудиторії в дусі поваги до прав людини, людської гідності та інших загальнолюдських цінностей. Для цього медіа також необхідно пам’ятати про принципи етичної журналістики і, зокрема, про принцип гуманності: журналістика не має шкодити, а журналісти мають бути свідомі того, який вплив та наслідки їхні репортажі матимуть для інших. 
• Також Незалежна медійна рада нагадує про свою справу стосовно дискримінації та ксенофобії під час висвітлення теми біженців у Яготині, в якій  чітко висловила свою позицію щодо неприйнятності мови ворожнечі стосовно вразливих груп населення та неприпустимості висвітлення подій щодо прихистку біженців як таких, що становлять значну загрозу суспільству, адже це може спричинити хвилю насильства і дискримінації з боку аудиторії. У висновку в «яготинській справі» Незалежна медійна рада була змушена констатувати, що більшість медійних сюжетів, пов’язаних з такою вразливою групою, як люди, що змушені тікати від переслідувань та жахів війни, характеризувалася елементарним правовим, політичним і культурним невіглаством, створенням та нав’язуванням негативних стереотипів, маніпуляціями, спрямованими на поширення ксенофобії та сіяння паніки серед місцевого населення, а також разючою відсутністю емпатії до людських страждань та поваги до цінностей прав людини. Така безвідповідальна поведінка медіа є неприпустимою не тільки в країні, що є членом ООН та прагне утвердитися як активний та незалежний суб’єкт міжнародних відносин, не тільки в країні, що сама постраждала внаслідок агресії та неоголошеної війни, але і в будь-якому цивілізованому суспільстві, що не втратило гуманності та з повагою ставиться до людини, її життя, прав та свобод. Незалежна медійна рада сподівається, що цього разу українським медіа вдасться уникнути ксенофобії та жорстокості під час висвітлення цієї чутливої теми. 
• Незалежна медійна рада наголошує на необхідності адекватного та активного висвітлення інформації про права біженців та мігрантів з урахуванням усіх релевантних вимог міжнародного права, національного законодавства та етичних стандартів.  Це також стосується розуміння та використання термінології: «мігрант»  особа, яка не є громадянином країни та отримала дозвіл на проживання на її території або планує отримати такий дозвіл, і «біженець» — особа, яка перебуває в пошуку притулку через побоювання переслідувань, не здатна отримати захист країни свого громадянства. Вкрай важливо повно та коректно висвітлювати підстави, через які особа звертається по статус біженця, серед іншого надаючи більше контекстної інформації та не лінуючись досліджувати тему міграції та її причин, зокрема таких, як драматичні зміни клімату, які не дають змоги прогодувати родини, міжнародні та внутрішні конфлікти, авторитарні уряди, що вдаються до систематичних репресій та винищення власного населення. Важливо  надавати думку компетентних фахівців у сфері прав біженців для тлумачення обставин кожної ситуації, насамперед варто звертатися до правозахисних організацій, представників міжнародних інституцій, юристів, які працюють над справами біженців. 
• Оскільки тема біженців часто стає предметом примітивних політичних спекуляцій з боку як місцевих, так і іноземних політиків, українським медіа варто ознайомитися з відповідними рекомендаціями для ЗМІ, викладеними в останній спільній Декларації щодо політиків, державних діячів та свободи вираження поглядів, яку нещодавно ухвалили спеціальні уповноважені з питань свободи вираження поглядів ООН, ОБСЄ, Організації американських держав та Африканської комісії з прав людини та народів. Зокрема, у декларації наголошується, що медіа мають розробити та запровадити внутрішні правила щодо висвітлення випадків, коли політики або політичні партії вдаються до заяв або дій, які сприяють нетерпимості та ксенофобії. З одного боку, медіа мають забезпечити такий кінцевий результат висвітлення подібних подій, щоб, суспільство було адекватно проінформоване про такі дії політиків та політичних партій, а з іншого — медійні репортажі самі по собі в жодному разі не мають провокувати нетерпимість або ж розпалювати ксенофобію. 

Насамкінець українські медіа мають постійно зважати на соціально-політичний та безпековий контекст, в якому вони оперують і який, зрештою, наразі визначає перебіг подій у ширшому регіоні Східної Європи. Є вагомі підстави вважати, що Російська Федерація використовує нелегітимний уряд Білорусі як у політичному протистоянні з умовним Заходом, так і в міжнародному збройному конфлікті з Україною. Піком цинічної жорстокості в цій гібридній агресії є використання відчаю та безпорадності біженців і природного прагнення кожної пересічної людини до безпечного та кращого життя. З одного боку, у цій ситуації можливо очікувати будь-яких провокацій, зокрема насильницького характеру, що, втім, зовсім не означає, що всі люди, які наразі вимушені замерзати в «сірій зоні» на кордонах Білорусі, є небезпечними злочинцями або ж «агентами» держави-агресора. З іншого боку, кінцевою метою Російської Федерації в цьому протистоянні є доведення як країн Заходу, так і України до морального банкрутства, до публічної зради цінностей гуманізму та прав людини, з якими традиційно асоціюється демократичне правління. Саме дискредитація та деградація демократії та прав людини  як таких буде для сьогоднішнього керівництва Російської Федерації найбажанішим досягненням, адже світ, де панує лише право сильного, видається комфортним для них середовищем свавілля та агресії. Українським медіа варто бути вкрай уважними, щоб їх не використали як історично відомих «корисних ідіотів» для досягнення цієї ганебної мети.